It doesn't have to be crazy at work

Знаєте про DHH'а та Jason Fried'а? Або можливо чули про 37signals aбо в роботі користуєтесь Basecamp? Якщо ж ні і якщо ви ще не читаєте блог Signal v Noise з 1999 року, то сьогодні прекрасний день розпочати це робити.

Проте зараз не про блог, хоча, якщо читати його регулярно, то необхідність купляти їх книги може й відпасти :) Remote та Rework вже давно стоять на поличках багатьох домашніх та офісних бібліотек, а свіжа It doesn't have to be crazy at work побачила світ в жовтні минулого року.

Я читала її уривками, повертаючись до попередніх глав по декілька разів. Я не могла зрозуміти (і тим паче погодитись) із частиною пунктів і висловлювань, але від цього ставало ще цікавіше.

Тож давайте разом розглянемо практики, правила і звички від творців компанії-без-надриву (в оригіналі calm company).

Але тільки за умови, що ваш день має проміжки часу для зосередженої роботи без відволікань. Спитайте себе: як давно я мав змогу 3–4 години пропрацювати без відволікань зі сторони над великою задачею? Тому так часто нам вдається добре попрацювати в довгому рейсі в кріслі літака, без інтернету, відволікань та, навіть, постійної мікровзаємодії в чатах. Створюйте можливості для великих відрізків зосередженої роботи.

Подивіться на блоки зустрічей у вас в календарі — як багато часу у вас залишається поза зустрічами для роботи, скільки зустрічей були даремною тратою часу, на скільки з них ви прийшли непідготовлені, скільки з них збирали забагато людей і перетворювались на балаган? Не підтверджуйте запрошення на зустріч, якщо не розумієте, для чого ви там. Не призначайте й ви, якщо є інші асинхронні способи знайти рішення.

Для зменшення потоку питань протягом робочого дня кожного експерта (чи то копірайтер чи розробник чи девопс) "перетворюють" на такого собі професора в університеті, коли у нього є декілька слотів протягом тижня для прийому колег із їх запитаннями. Кожен експерт визначає цей час консультацій самотужки — від 1 години щодня до 1 години кожного тижня. Решта вчаться чекати та приходити до експертів із продуманими питаннями. Мені от прям дуже ця ідея припала до душі.

Пам'ятаєте про довгі робочі блоки без відволікань? Їх майже неможливо досягнути, бо червоні цятки месенджерів і пуш-нотифікації про надходження мейлів ще нікого не залишали байдужими. Вони в Basecamp не просять, не вимагають і не очікують моментальних відповідей, для них waiting is just fine.

Не так важливо, що ви пропагандуєте на словах, як що ви робите щодня. Ходіть у відпустку, не запізнюйтесь на зустрічі, ідіть додому вчасно. Хочете, щоб на вихідні працівники ділились в загальному чаті фотографіями про свою сім'ю чи хобі? Опублікуйте своє фото першим.

І хоч більшість працівників Basecamp працюють віддалено по всьому світу, у них все ж є офіс в Чікаго. В кімнаті, де сидять усі, працює режим тиші, і ніхто не може, як й в бібліотеці, підійти до вас і почати говорити в повний голос. А для розмов, дзвінків і групової роботи є мітінг-руми.

Як часто буває таке, що ви пропускаєте важливу інформацію, бо просто не можете перечитати всі повідомлення в десятках каналів в робочому чаті? Швидкі рішення в чаті, особливо, якщо вони важливі, створюють для вас постійну необхідність перевіряти чат з острахом щось пропустити (знову страждають наші блоки роботи без відволікань). Слідкувати за чатами протягом усього дня це як бути на мітінгу протягом 8 безперервних годин, та ще й без агенди. Важливі рішення мають прийматись без поспіху, тож винесіть їх поза чат – зустріч, мейл, чи дискусія в проекті Basecamp.

Якщо керівник регулярно витягує людей з одного проекту, щоб спробувати витратити декілька днів на Ідею, Яка Не Може Чекати, то завершити роботу по проектам стає майже неможливо. Цей принцип мені нагадує фразу, яку мій дідусь військовий казав жартома: "Не спеши выполнять приказ — его могут отменить". Поки ви завершуєте поточний етап проекту, ідея почекає. Якщо вона прекрасна, то вона буде такою і через тиждень.

Вони помітили чітку тенденцію на ринку, що заробляє більше той, хто вміє вести зарплатні перемовини. Basecamp змогли прибрати стрес річних зустрічей чіткими грейдами та регулярним переглядом ринку і підняттям зарплат проактивно за ринком (платять по мірках топ 10% заплат в СФ, раніше платили по рейтам Чікаго). Моя натура не змогла задовільнитись поверхневою концепцією і я полізла в їх хендбук (дуже рекомендую до прочитання). Проте там описано доволі розмито теж.

Вони не будують компанію для продажу, тому замість популярних в долині опціонів пообіцяли рівномірно розподілити 5% від суми, якщо все ж колись продаж відбудеться. Додатково розподіляється 25% від суми зростання прибутку (якщо таке зростання прибутку звісно є).

В Basecamp'і не настільки важливі ваші роки досвіду, освіта та останнє місце праці. Найважливіше для них це who you are and what you can do.

Якщо ви проходите етап із перевіркою особистості, то наступний — це дати можливість вам виконати роботу. Вони наймають фіналістів на роботу на тиждень з оплатою $1500 і дають їм можливість показати, що вони насправді можуть зробити.

Як і будь-яка продуктова розробка, компанія потребує ітерування, випробувань, змін, адаптації. І, як і в побудові продуктів, ви будете робити фічі, які виявляться нікому не потрібними, виявляти баги та місця повільної роботи. Потрібні постійні покращення, а не процеси, закарбовані у камені.

Книжці ставлю 4 з 5 виключно за те, що багато ідей описані досить поверхнево. І є момент, який я щиро не зрозуміла, тож запрошую подискутувати про anti-goal mindset, згідно з яким вони 20 років не ставлять цілі в бізнесі. Мовляв, ми й так хочемо постійних покращень, зростання показників та ефективності роботи завдяки правильним людям на борту. Doing great, creative work is hard enough.